Футболістки вже мають необхідне обладнання і запускають виробничий цех. Невдовзі ми розповімо, як розвивається їхня справа. 

Усього зібрано 533 174,29 грн, з яких 274 771,57 грн – внесок Андрія Шевченка. 

Просто зараз триває Чемпіонат України з футболу серед жінок. У ньому бере участь і команда з Маріуполя. Тимчасово окуповане місто не було б представлене в турнірі, якби не наснага і патріотизм маріупольських спортсменок.

Незалежні від спонсорів

Сім років тому команда «Маріуполь», прибувши на виїзні змагання, дізналась, що її знято з турніру через шахрайські дії керівництва клубу. Тоді одна з гравчинь, 25-річна Яна Винокурова вирішила, що надалі сама керуватиме клубом: разом із подругою-тренеркою Каріною Кулаковською вони організували команду та налагодили тренувальний процес. Усі витрати Яна сплачувала власними грошима, які заробляла як власниця дитячих атракціонів і невеличкого кафе.

Граючи в першій лізі, дівчата не отримували зарплат як професійні футболістки, тож поєднували спорт із тією чи іншою роботою: серед гравчинь були поліцейська, ремонтниця з «Азовсталі», викладачка фізкультури. Деякі зі спортсменок у вільний час підробляли в кафе Яни Винокурової, в якому тоді вже з’явився цех із виробництва пельменів і вареників. Сама ж Яна була одночасно і підприємицею, і менеджеркою футбольної команди, і її гравчинею.

«Нам всі казали, що на другий рік ми втратимо ентузіазм. Що потрібна професійна структура, а в нас нічого немає: ані автобуса, ані бази, нічого, — згадує Яна. — Але коли ми стали чемпіонками, до нас вже було інше ставлення. Зокрема, з боку міської влади, яка згодом взяла на себе фінансування наших виїзних змагань».

21 день під обстрілами в Маріуполі

Вигравши турнір у першій лізі, футболістки з «Маріуполя» тепер поставили собі за мету стати чемпіонками вищої ліги. Посіли сьоме місце, потім п'яте, піднялись на четверте. Та почалася війна. Семеро гравчинь згуртувалася у будинку Яни. Дівчата готували їжу на вогні, під час обстрілів ховалися у підвалі. На 21-й день вони всімох сіли в «Рено Логан» Яни та за 29 годин дісталися Запоріжжя. На шляху вони бачили людей, які кидали автівки, де скінчилося пальне, й у мороз із дітьми на руках йшли пішки вдовж узбіччя. Тож Яна Винокурова разом із тренеркою команди Каріною Кулаковською вирішили повернутися до Маріуполя, щоб рятувати людей. У Вінниці дівчата знайшли автобус і водія, який погодився вирушити з ними, і в результаті вивезли з охопленого боями міста понад сто маріупольців.

Через війну Яна втратила все. Її будинок зруйновано, цех — майже повністю спустошено мародерами. Влітку разом із матір’ю та командою вона переїхала до Болгарії. За кордоном дівчата побачили інших біженців, які вже сумували за Україною, та зокрема за українськими стравами. Яна зрозуміла, що  гастрономічні навички команди тут стануть у пригоді.

«Ми почали з гарячих обідів. Потім почали готувати те, на чому знаємося найкраще, — пельмені, млинці, чебуреки. Потім додали шашлики. Незабаром вже мали ресторан на колесах. За три місяці ми вийшли на той прибуток, до якого роками йшли в Маріуполі! — каже Яна. — Люди не хотіли нас відпускати. Але ми дурні до футбола. Коло носа був чемпіонат — ми вирішили повертатись».

Сьогодні команда «Маріуполь» мешкає в орендованому будинку неподалік Києва та бере участь у Чемпіонат України з футболу серед жінок, не відмовляючись від мрії стати чемпіонками. Як і раніше дівчата не мають спонсорів і забезпечують себе самі: у першій половині дня тренуються, у другій — ліплять пельмені, вареники, чебуреки та печуть млинці.

Щоби справа була рентабельною, команда шукає змоги масштабувати виробництво і потребує обладнання — їм необхідні конвеєрний зварювач, тістоміс, електрична тісторозкатка, неіржавні столи, м’ясорубка, генератор, ваги, блендер тощо на загальну суму 350 тис. грн.

Долучайтесь до збору коштів, які дозволять дівчатам з «Маріуполя» забезпечувати себе, надалі представляти рідне місто у футбольних змаганнях та зрештою завоювати чемпіонство. Допомагаємо сильним!